top of page

TATRY 2023 WINTER–SPRING

KASPROWY WIERCH 25/01

Того дня я дісталася Закопаного рано в ранці на автобусі з Кракова. О 7 ранку вже була на автобусній станції, а в 7:30 вийшла на синій маршрут з Кузніц до Мурованцю. Ранок був казковий! Закопане потопало в густому тумані, але вже на висоті 1 200 м світило сонечко. Цілий день в горах було сонячно та без вітру. Від схроніска я прогулялася до підніжжя Каспрового вирху. План був — роздивитися протоптані стежки і піднятися трохи лівіше — одним із маршрутів між Каспровим та перевалом біля Свиниці. Але стан стежок та схилу взагалі мене не інспірував на сходження тими місцями, то ж я пішла нагору вздовж лижної траси. Нагорі, як завжди, було надзвичайно людно. Я трохи прогулялася гребнем в сторону Свіниці, але через натовп було некомфортно знаходитися там. Тому я побігла донизу, зупинившись тільки на 5 хвилин в Мурованцю. Закопане так само потопало в тумані, коли я добралася до міста. Судячи зі всього, мряка так і не розійшлася впродовж дня. Пообідавши в ресторані, я відправилася на станцію чекати на автобус до Кракова. Чудова вийшла подорож і спілкування з зимовими Татрами!      

GIEWONT & KOPA KONDRACKA 15/02

Ще один похід, котрий почався для мене із автобусного вокзалу Кракова. Цього разу з Кузніци я вийшла синім шляхом до долини Кондратової. Погода була сонячна та тепла. В схроніску я трохи перепочила, поснідавши прямо на подвір'ї під лагідними промінчиками сонечка. Підйом на перевал Кондрацкій був важкуватий, але не дуже затяжний. Людей було мало — в полі зору тільки троє супутників. В одному місці на нас понісся лижник, зірвавши невеличку лавинку. Діставшись перевалу, я вагалась, чи йти на Гівонт. Але погода була гарна, та й часу било придостатньо, одже я вирушила туди. Підйом не був важким та й здався набагато коротшим, ніж літом. Мабуть, через те, що не було черг. Снігу на скалі було істотно, але все ж голі каміння стирчали. На спуску треба було бути обережним і, мабуть, не завадив би ледоруб для більш надійної опори. Спустившсь, я прогулялася на Кондрацку Копу. Чудові види, спокійна зимова природа, сонечко, що вже почало світити по-вечірньому — приємні спогади.  

ORNAK 18/03

Мій перший зимовий похід в цю місцевість. Західні Татри зимою виявилися ще красивішими! Дорога до схроніска Орнак була типовою: легкою, спокійною та трохи задовгою. В схроніску майже нікого не було — люди тількі-но прокидалися, а з парковки туристи ще не дійшли. Зимова дорога на перевал Іванячка трохи відрізняється від літньої: навпростець — вона коротша, але й більш крута. Вже на перевалі відкриваються надзвичайні види в сторону Орнака — на Староробічанський Верх та гори, що його отчують. Я трохи прогулялася по гребню до Орнака і повернула у зворотньому напрямку. Наступного дня на мене чекала ще  одна прогулянка і треба було зберегти сили.