Моє перше справжнє сходження. Ми з групою вийшли з Козємщіка трохи пізно — біля 9 години ранку, але прогноз був добрий, то ж ми не поспішали. Йти до вершини досить довго: з групою ми добралися години за 4. Майже весь шлях не дуже складний. А ось штурмовий відрізок був складний. Схил крутий та обледенілий та пересуватися по ньому можна було тільки в кішках. Нам пощастило, що не було сильного вітру. З ним ми зустрілися тільки на вершині. Там було дуже холодно і некомфортно, але гарно. Після спуску зі штурмового відрізка нас накрило надзвичайно гарним заходом сонця. Він переливався багряними та фіолетовими кольорами, підсвічуючи Говерлу. То була надзвичайно гарна прогулянка, яка надихнула мене на майбутні пригоди.